Особистість майбутнього українського академіка Веніаміна Сікори формувалася у Перемишлянах (до 10-ліття від дня смерті)

   Благодатна українська земля щедра на безкраї поля, густі карпатські ліси, наповнені життям ріки і найголовніше - на хороших і талановитих людей. Напевно, немає такого краю в нашій державі, з якого не вийшов би у світ талановитий поет чи  художник, артист, спортсмен  чи науковець.

   У невеликому  містечку Перемишляни народилося і жило чимало відомих особистостей. Місто славиться жертовним служінням світлої пам’яті блаженномученика отця Омеляна Ковча, відомим на весь світ клезмером Леопольдом Козловським, видатним пасічником Юліаном Любінецьким. Всі ці люди  , кожен у своїй галузі, стали знаменитостями.  Рідне місто Перемишляни давало наснагу до творчих злетів  і, без сумніву, зажди зігрівало  душу  світлими та теплими спогадами .

   Великою гордістю  перемишлянської землі  є  академік та публіцист Веніамін Дмитрович Сікора, який підкреслював вирішальне значення національної ідеї для створення економічно сильної України.   Ця людина   була настільки  працелюбна і розумна, що   просто неможливо в одній статті висвітлити цілком  сутність характеру, розказати про всі плани та наукові доробки  Веніаміна Дмитровича.  Тому  хочу розказати найголовніше, щоб ще раз привернути увагу  перемишлянців до цієї достойної особистості. 

   Народився майбутній академік Сікора Веніамін Дмитрович 1 січня 1940 року в селі Посадові Томашівського району Люблінської області. Батьки його були освічені люди. Веніамін виростав у селі Посадові, де з раннього дитинства захоплювався розповідями рідних про звитяжних українських лицарів, народними піснями, обрядами.

   У 1944 році сім’ю Сікорів, у ході операції «Вісла», депортують із Холмщини до Перемишлян Львівської області, отже, другою батьківщиною вченого стає місто Перемишляни. Тут Веніамін 1 вересня 1946 року вступив у перший клас Перемишлянської середньої школи, брав участь у шкільному хорі, танцювальному гуртку. Посилено займався спортом, зокрема легкою атлетикою та футболом.

   Батьки зауважили , що у сина є великі здібності, і  вирішили  після закінчення школи віддати його на навчання до університету.  Веніамін теж мріяв про це.  У 1946-1956 роках  жити на Галичині було важко: голод, колективізація. Але в родині Сікорів Веніамін був єдиною дитиною, і батьки доклали всіх зусиль, щоб вивести сина в люди.  Батько Дмитро працював у торгівлі, мати Віра – домогосподарка, але і добра кравчиня – шила модні жіночі костюми.  Саме  щоденна наполеглива праця забезпечила сім’ї  Сікорів   певний достаток . Тому Веніамін завжди одягався модно і зі смаком.

   Веніаміну симпатизували ровесники, у нього завжди було багато друзів. Любили його за розум, веселу вдачу, товариськість, ввічливість. Про це у своїх спогадах згадує однокласник Михайло Женчук. Він розказує: «Веніамін Сікора був середнього зросту, блондин, гарний з лиця , волосся кучеряве, мав атлетичну будову. Був чемним у поведінці з друзями, давався любити».

   Однокласники, а згодом і одногрупники говорили, що з Веніаміна буде велика людина.  І справді, за кілька років  Сікора закінчує історичний факультет Львівського та економічний факультет Київського університетів, а далі - невтомна наукова, аналітична та публіцистична праця. Веніамін Дмитрович - аспірант у Київському університеті ім. Т.Шевченка,  з 1970 до 1992 р. – доцент, професор Київського університету культури.  Згодом засновник Академії наук вищої школи України. Професор, дослідник університету Ватерлу (Канада), президент Української асоціації соціально-економічних досліджень, менеджменту та прогнозів. Провідний дослідник з економіки  комітету з проблем антикризових заходів і ринкової трансформації української економіки комісій Верховної Ради, член Центрального Правління Всеукраїнського товариства «Просвіта», радник Голови Національного банку України Віктора Ющенка та комісій ВР України, член Королівського економічного товариства Великої Британії, Європейської економічної асоціації, інших міжнародних об’єднань. Основні роботи — з теорії перехідних економік, сучасних міжнародних валютно-фінансових відносин, порівняльного аналізу економічних систем. Величезним є науковий доробок вченого – понад 160 праць, зокрема 5 монографій.

   У 1989 році саме В. Сікора, палкий патріот України, очолив розробку соціально-економічного розділу програми створюваного у той час Руху, став першим головою його соціально-економічної колегії. Пізніше  він робив усе для того, щоб економічні реформи в Україні мали  « людське обличчя» , рішуче виступав проти тієї моделі олігархічно-кланового капіталізму, яка врешті-решт запанувала в нашій державі. Веніамін Дмитрович був сповнений творчих задумів та проектів. Йому  притаманні  принциповість та повна відданість науці. Особливих слів заслуговує громадянська позиція та патріотизм  Сікори. Близьким другом  академіка був Василь Кук - 5-й Голова проводу ОУНР на українських землях.  Вони  часто зустрічалися та обговорювали  проблеми, які згодом реалізовувалися у конкретні  справи.

   Обірвалося життя визначного українського вченого Веніаміна Сікори на 65-му році життя  10 серпня 2004 року.

  На  стіні школи, де навчався  Веніамін Дмитрович, розміщена меморіальна дошка , у місті є вулиця імені В.Сікори . Але лише цього замало. Кожен , хто любить рідне місто, мусить обов’язково знати славетні імена людей, які прославили Перемишляни.  А життя Веніаміна Сікори є прикладом  титанічної роботи над собою, величезної любові до рідного краю, його Особистість втілює найдостойніші людські цінності.