Перемишляни - розташовані за 45 км. на північний схід від обласного центру на автошляху Львів - Івано-Франківськ, в верхів’ях річки Гнила Липа.
Щодо назви міста, то існує декілька думок. За однією з них походження назви міста є древньоруським, так як співзвучне з такими як Перемишль, Перемиль. А за іншими джерелами, польським - Przemyslany, що складається з двох слів "slava" і "promysl/przemysl", перекладається як "слава промислу". Таке походження назви є більш вірогідним, так як перша згадка про місто є саме в польських літописах, а саме: «Актах городських та земельних» датована 1437 роком, в зв’язку з розмежуванням земель між місцевими селами.
Документи другої половини XV та першої половини XVI століття описують Перемишляни як велике село, яке часто піддавалося спустошенню татарською навалою. Особливо сильно поселення постраждало у 1620, 1626, 1667 і 1675 роках. В останнє орда настільки сплюндрувала місто, що його звільнили від сплати податку аж на 4 роки. З історичних джерел відомо, що у пізньому середньовіччі у місті був зведений замок. Та повне уявлення про нього дає інвентарний опис зроблений 1698 році. На межі XVI-XVII ст. місцевість належала Уланецьким, пізніше - Полановським і Балабанам, Мрожкам, Сенявським, Чарторийьским, Любомирським а також Потоцьким.
У 1623 р. поселення отримало Магдебурське право (міські права були підтверджені у 1728 і 1733 рр.) У середньовіччі Перемишляни були досить потужним містом-фортецею, про що свідчить і опис, зроблений мандрівником, послом Ульріхом Вердумом, що побував тут 1 грудня 1671 р. На той час поселення було обнесене валом, на якому вгорі стояли міцні стіни з дерева. В місто вели дві брами - Львівська та Бережанська - та хвіртка. На валах стояли гармати і п'ять гаківниць. Інвентарний опис місцевої дерев'яної твердині з 1698 р. дає уявлення про тодішній вигляд міських фортифікацій. Даний опис згадує також, що у місті на ринкову площу виходив 31 будинок, кожен хазяїн якого платив місцевому феодалові по 15 грошей чиншу. Далі було ще 50 будинків, за валом - 6, в передмісті Воля - 13. Всі ті, хто жили в межах міста, платили по 10 грошей чиншу та виконували шарварок - повинності по ремонту доріг, греблі, мостів тощо. Велика пожежа, що сталася 1758 року, зруйнувала місто майже повністю і знов уряд звільнив мешканців від сплати податку на 3 роки. Відомо, що в 90-х рр. XVII ст. з ремесел тут найбільш розвинутим було ткацтво.
В 1772 році, Перемишляни входять до складу Австрійської імперії, але так і залишаються маленьким провінційним містечком, що входило до Золочівської округи. 1860 р. місто отримує статус повітового центру.
В 50-х рр. XIX ст. нараховувалося вже 372 двори, мешканців було 3167. В ХІХ ст. Перемишляни славилися своєю школою пасічників - єдиною у Австро-Угорській імперії.
З 1909 року через місто пролягла залізниця Львів-Підгайці, що сприяло розвитку торгівлі та лісозаготівлі та дало поштовх до зростання економіки міста, почався розвиток лісництва та торгівлі. В роки Першої світової війни біля Перемишлян відбулися дві запеклі австро-російські битви (29-30 серпня 1914 р. і 29 червня - 2 липня 1915 р.).
Після Першої світової війни Перемишляни ввійшли до складу Польщі. Протягом серпня-вересня 1920 р. місто займала Червона армія, але після розгрому червоних кіннотників під Варшавою, Польща закріплює ці землі за собою до 1939 року. Потім Друга світова війна, німецька окупація. 22 травня 1943 року нацисти ліквідували гетто в Перемишлянах, розстріляно до 2000 євреїв. В цей час також продовжується боротьба УПА.
У 1939 році місто перший раз стало районним центром. З 1962 року належало до Золочівського району. з 4 січня 1964 року місто вдруге стає районним центром.
Площа району в адміністративних межах займає 91,8 тис. га., що становить 4,2 відсотка території Львівщини. В адміністративному плані до Перемишлянського району віднесено 89 населених пунктів, об'єднаних у 29 місцевих рад, з яких 2 міських і 27 сільських.
ІІІ –І тис. до н. е.–існування на території сучасного міста хліборобських поселень;
1437 р.–перша письмова згадка про Перемишляни в "Актах ґродських і земських" у зв’язку із розмежуванням земель між місцевими селянами;
1515 р. – зруйнування міста татарами;
1620, 1626 рр.–чергові знищення міста, яке належало шляхтичам Уляницьким, Поляновським, Куропатницьким;
1623 р.–надання Перемишлянам Маґдебурзького права та статусу міста;
1642 р.–закладення у місті римо-католицької парафії;
1645 р.–початок спорудження костелу св. Петра та Павла та монастиря домініканів за сприяння Єлизавети Потоцької;
Близько 1665 р.–завершення будівництва та освячення домініканського монастиря та костелу;
1671 р.–Перемишляни відвідав мандрівник Ульріх Вердум, який залишив опис міста та замку. Власником міста був Сенявський;
1675 р.–розорення Перемишлян татарами, звільнення міста від сплати податків на 4 роки;
1690 р.–місто налічує 100 дворів;
1698 р.–інвентарний опис міста, замку та фільварку;
1705 р.–знищення парафіяльного костелу у місті;
1728 р.–надання Перемишлянам нового привілею на Магдебурзьке право;
1730 р. –повторне освячення храму св. Петра та Павла;
1733 р.–підтвердження привілею на самоврядування;
1758 р.–пожежа, звільнення міста від податків на 3 роки;
1772 р.–входження Галичини у склад Австрійської імперії. Власником Перемишлян була родина Потоцьких. Умісті було 198 дворів, на ринковій площі біля ратуші, знаходилася контрольна вага;
1787 р. –при церкві св. Миколая знаходився цвинтар площею 420 квадратних сажнів, до духовних володінь (церкви та домініканців) належали 49 моргів поля, 4 морги городів, 42 морги лук та 2 морги саджавки;
1803 р.–початок спорудження мурованої церкви св. Миколая і дзвіниці;
1805 р.–завершення будівництва Миколаївської церкви;
Перша половина ХІХ ст.–часткова зміна напрямку шляху Львів –Бережани в межах міста;
1843 р.–пожежа костелу св. Петра та Павла, реконструкція;
1845 р.–виконання кадастрального плану Перемишлян;
1857 р.–Й. Любенський заклав у місті школу бджільництва, населення складало 3167 мешканців
1860 р.–Перемишляни стають повітовим центром;
1870 р.–місто налічувало 2922 мешканці;
1886 р.–на вежі костелу домініканців встановлено годинник із двома дзвонами;
друга половина ХІХ ст.–у Перемишлянах діяла чотирикласна середня школа, ґмінна позичкова каса,осередок староства, повітовий суд і повітова рада, а також поштова станція та телефон;
1909 р.–через місто пролягла залізниця Львів-Підгайці;
1910 р.–пожежа;
29-30 серпня 1914 р. і 29 червня –2 липня 1915 р.–у ході Першої світової війни поблизу міста відбуваються запеклі бої між Австро-Угорською та Російською арміями;
1910-і –1930-і рр.–спорудження на вул. Привокзальній будівель спортивного товариства "Сокіл" (1912 р.) та Повітового сейму;
1921 –1942 рр.–парохом греко-католицької спільноти церкви св. Миколая був о. Омелян Ковч, який у роки Другої світової війни загинув мученицькою смертю у концтаборі Майданек і був 2001 р. проголошений блаженним мучеником католицької церкви;
1927 р.–прокладання вулички та хідників від Бережанського гостинцю (вул. Галицька) до костельної брами;
1929 р.–Перемишляни налічували 4206 мешканців, у місті діяли Староство, Повітовий суд, скарбовий і поштово-телеграфічний уряди, повітовий поліцейський відділок, шкільний інспекторат, приватна гімназія, Польський кредитний банк, спортивне товариство "Сокіл" тощо. Було також два готелі: Ковальчика та Шейна та ресторан Ковальчика. Реконструкція костелу Петра та Павла, облаштування на місці захристії каплиці.
1939 р.–Перемишляни входять до складу Радянського Союзу та стають районним центром;
1944 р.–під час відступу німецьких військ повністю зруйновано залізницю на відрізку від Виників до Підгайців;
1946 р.–остаточний демонтаж залізниці;
1962 –1964 рр.–Перемишляни входять до складу Золочівського району;
1964 р.–відновлення Перемишлянського району;
середина –друга половина ХХ ст.–розвиток міської забудови Перемишлян, спорудження ряду громадських, адміністративних, лікувальних і житлових будівель, закладення промислових підприємств, одне з яких –приладобудівний завод –охопило територію колишнього монастиря домініканців;
1993 р. –посвячено камінь під будову храму св. Володимира Великого;
2002 р.–посвячення церкви св. Володимира Великого;
2012 р.–встановлення пам’ятника блаженному о.Омеляну Ковчу.