2014 рік , День Прапора: вся Україна одягнулась у синьо - жовті кольори. Українці вшанували національні символи , ще раз довели патріотизм, любов, єдність, героїзм нашого народу.
1989 рік ( 25 років тому) 28 серпня, під захистом Матері Божої в Перемишлянах на вежі міського стадіону, на стовпах біля поліклініки та при в’їзді в місто зі сторони Рогатина молоді хлопці , яким тоді було по 18 - 20 років: Олександр Ковалевич, Віталій Сметана, Ярослав Марич, Олег Грицишин, Іван Шира, Володимир Борбулевич, Андрій Тивонюк, Роман Гіщинський, Любомир Дем’янчук, Олександр Матяк та Анатолій Задорожний, підняли синьо-жовті прапори, які майоріли над містом всього кілька годин. Здійснити це у той час було дуже небезпечно і складно: тканину для прапорів боялись купляти у магазинах, адже всесильне КДБ стежило за всіма, тому синій колір взяли з наволочки на подушку, а смужку жовтого кольору вирізали з блузки Світлани Безп’ятко, яку вона не шкодуючи віддала.
Спецслужби спрацювали дуже швидко – прапори зняли. Але якби не було таких вчинків тоді, в часи зневаги українських святинь, не було б і сьогоднішніх святкувань.
Це вже історія. Історія нашого міста, яка тісно вплетена в історію держави. Перемишлянці ніколи не стояли осторонь боротьби за незалежність – ні в минулому , ні тепер, коли гинуть молоді воїни, цвіт і окраса нації. А всі ми, хто не в зоні АТО, проходимо ще один тест, найважливіший за 23 роки – тест на порядність, людяність і жертовність.
Перемишлянською міською радою була з ініційована акція «Вшануй державний прапор». Близько двохсот жителів міста безкоштовно отримали прапори і прикрасили ними свої оселі, хтось придбав прапор самостійно, хтось лише стрічку причепив на одяг або вдягнув вишиванку. І всі жителі міста щиро молились за мирне майбутнє України – і ні пронизливий вітер, ні холодний дощ не змогли перешкодити цій спільній молитві в День Незалежності , яка лунала у сквері Омеляна Ковча.
Особливою подією у цей знаменний день стала посвята міського прапора, який був затверджений Перемишлянською міською радою ще у1997року , але існував лише на папері.
Міський голова Олександр Зозуля розповідає: « Мрія перевтілити цей прапор з паперового варіанту в реальний штандарт існувало давно. Але була зреалізована тільки тепер. Сьогодні ми отримали обов’язковий атрибут громадського життя, символ та оберіг нашого міста
Хочу подякувати всім перемишлянцям , завдяки яким ця посвята стала можливою: Романові Кукую, Богданові Петріву, Миколі Ширі, Романові Яцківу, Романові Репеті, Юрію Танасійчукові. Особливі слова вдячності хочу висловити Володимирові Рудніку, Богданові та Ярославу Кінашам.
У Перемишлянах є небайдужі люди , є з ким порадитись, є до кого звернутись за допомогою. І всі разом ми крок за кроком змінюємо наше місто. І сьогоднішня подія ще раз підтверджує це .
Українські державні символи – герб, прапор, гімн – це національні святині . Слово «святині» якраз і відображає найкраще їх сутність. Це підтверджують сотні подій сьогодення: з жовто-синіми прапорами підкорюють вершини, встановлюють світові рекорди, йдуть у бій, прощаються з героями.
Як міський голова і як житель Перемишлян, сьогодні відчуваю гордість, бо і у нашому місті також з’явилась така святиня – це прапор, який ми освятили. Цим ми засвідчили – ми вільна громада, яка є невід’ємною частиною вільного народу, який ніхто і ніхто не зможе перемогти».