15 жовтня позначене у календарі як Міжнародний день білої тростини. За традицією, цього дня в усьому світі товариства незрячих проводять різноманітні акції. Найголовніші гасла Міжнародного дня білої тростини – толерантність, рівноправ’я та інтеграція. Саме ці гасла і стали лейтмотивом концерту «Відчинилося життя», що відбувся у Львівському національному академічному українському драматичному театрі ім. М. Заньковецької 14 жовтня. У супроводі оркестру театру співав і наш маленький незрячий перемишлянець Антон Головацький.
Це перший виступ хлопчика у супроводі оркестру, але аж ніяк не дебют на великій сцені. Навесні цього року восьмирічний Антон співав під акомпанемент фортепіано у Палаці культури імені Гната Хоткевича. Вже тоді талант хлопчини покорив серця публіки. Коли ж він виконав пісню «Ми веселі малярі» на сцені театру ім. Марії Заньковецької, тоді став справжньою маленькою зіркою. Вражені його незвичайним голосом, глядачі не стримували сліз. Сам же Антон нині коментує свій виступ скромно, зізнавшись лишень, що перед виступом неабияк хвилювався: «Я старався, бо дуже хотів, щоб усе гарно ви-йшло».
Як виявилося, підготовка номера була копіткою. Задовго до концерту Антон невтомно вправлявся у вокалі разом із вчителькою співів школи-інтернату №110 м. Львова, у якій він навчається. Саме Наталія Михайлівна запропонувала для виконання пісню «Ми веселі малярі». Згодом, коли музичну грамоту композиції було засвоєно на всі сто, на хлопчика чекали репетиції у супроводі симфонічного оркестру театру. Цікаво, що Антонові всього за три рази вдалося відшліфувати номер. Така наука буває не під силу навіть досвідченим артистам, проте незрячий хлопчик впорався бездоганно. Як-не-як, а матеріал «схоплює на льоту». Антон пояснює: працювати було нескладно, незважаючи на те, що він не бачить диригентської палички. У таких випадках його виручають бездоганний слух і голос.
Вечір приніс неабиякий успіх. Однак приміряти лавровий вінок хлопчик не поспішає. Адже попереду – ще не одне заняття з вокалу, а відтак праця над своїм голосом. Для цього, як розповіла мама Світлана, вже найняли репетитора. Тож найскладніші випробування сил іще попереду.
Утім Антон налаштований рішуче. Співати надалі буде, до того ж, лишень українське. Російській, чи то будь-якій іншій іноземній пісні у його репертуарі – зась. Чи не тому хлопчині нині до вподоби передача «Рідні наспіви», присвячена українській народній музиці, що транслюється по Українському радіо. «Не дай Боже, переключити канал радіо у той час, коли Антон слухає «Рідні наспіви» - жартує п. Світлана. – клопоту не обберешся».
І хоча душа хлопця тягнеться до музики, у прогнозах щодо майбутньої професії Антон стриманий. Наперекір усім негараздам він самостверджується та розвивається в усіляких напрямках – від мистецтва до точних наук. Хлопчина має хороше логічне мислення, чудову пам’ять та чи не найкраще у своєму класі знає математику. Відтак, одним із чергових захоплень стала гра у шахи. У школі з ним навіть займається тренер з шахів.
Поза тим Антон Головацький взяв участь у презентації першого адаптованого для незрячих мультфільму «Сонячний коровай». Його суть полягає у тому, що під час перегляду у паузах поміж голосами героїв начитують, що відбувається на екрані. Таким чином незрячі діти «схоплюють» сюжет. Власне, це й довів Антон під час презентації «Сонячного короваю» у Львівській міській раді.
Окрім здібностей у навчанні, хлопець проявляє великий інтерес до духовного співу. Щонеділі він ходить до церкви разом з мамою та братом Олегом, який всього на 10 хвилин старший від нього і співає усю Службу Божу. Навдивовижу, але Антон знає кожну молитву. Чи не тому мама, усміхаючись, каже: «Антошка, може станеш священиком?», на що хлопчина дипломатично відповідає: «Хтозна…».
Справді, хтозна, як складеться доля кожного із нас. Але ми щиро бажаємо, щоб життя Антона Головацького, здібного хлопчика, склалося якнайкраще і всі його дитячі мрії, в яких стільки добра і любові до всього, що його оточує, неодмінно здійснилися!
Стаття із газети "Перемишлянський край". Автор Василина БОРОВСЬКА.